Де-факто до застосування режиму інфляційного таргетування Національний банк перейшов на початку 2016 року. До цього тривала підготовча робота зі створення всіх критично необхідних передумов для його запровадження. На першому етапі (до 2015 року) були створені технічні передумови, зокрема, побудовано макроекономічні моделі, розроблено квартальний прогнозний цикл. На другому етапі (у першій половині 2015 року) були створені інституційні передумови, у тому числі забезпечена незалежність Національного банку у використанні інструментів для досягнення своєї цілі, усунене фіскальне домінування, змінений процес прийняття рішень з монетарної політики. З другої половини 2015 року тривав третій етап – впровадження всіх ключових елементів інфляційного таргетування.

Читайте також: Інфляція: як вона впливає на наше життя і що необхідно знати кожному

І нині НБУ діє в руслі зовнішньої політики МВФ, інших американських і європейських структур, а також міжнародних фінансових установ, відзначила у коментарі 24 каналу член правління Міжнародної спілки "Інститут національної політики" Марина Багрова: проголошена НБУ політика інфляційного таргетування є наближенням до європейських стандартів і частиною євроінтеграційної політики. Міжнародні партнери підтримують цю політику, оскільки вони вважають її проведення найбільш доцільним для сформованої в Україні соціально-економічної ситуації.

Що таке інфляційне таргетування: Монетарний режим, який передбачає відповідальність центрального банку за дотримання проголошеного значення офіційного показника інфляції протягом визначеного періоду часу. Нацбанк публічно оголошує кількісні цілі з інфляції та зобов’язується досягати цих цілей протягом середньострокового періоду. Рішення щодо грошово-кредитної політики приймаються з урахуванням прогнозу інфляції. Основним монетарним інструментом і операційним орієнтиром за такого монетарного режиму є процентна ставка. Якщо прогнозована інфляція знаходиться вище цільового рівня, то для її стримування проводиться політика "дорогих грошей", тобто процента ставка підвищується. І навпаки – при нижчому прогнозованому показнику інфляції порівняно з цільовим рівнем проводиться політика "дешевих грошей", коли процентна ставка знижується.

Для чого контролювати інфляцію?

Експерт European Analytical Centre Вадим Бардась у коментарі 24 каналу також погодився, що інфляційне таргетування є найбільш сучасною стратегією монетарної політики, котра ефективно зарекомендувала себе в багатьох розвинених, а також країнах, що розвиваються.

Перехід до цієї політики був однією із вимог МВФ з метою зменшення рівня інфляції в Україні та формування основ для довгострокового зростання національної економіки. А це означає також і можливість країни погасити отримані раніше від міжнародних фінансових організацій валютні кредити,
– уточнив Бардась.

Політика інфляційного таргетування дозволяє діючому уряду уникнути різких валютних коливань та шоків, оскільки в таких умовах формується плаваюче курсоутворення. В результаті, макроекономічне середовище стає більш детермінованим та інвестиційно привабливим. Після запуску режиму інфляційного таргетування вартість фінансових ресурсів в Україні визначається виходячи з розміру облікової ставки Нацбанку, що є звичною ситуацією в Європейському Союзі. Крім того, почав функціонувати і монетарний комітет, який приймає рішення про зміну цієї ставки, як це відбувається на Заході.

Міжнародний досвіт інфляційного таргетування

Юрист практики ІТ-права Адвокатського об’єднання "Бачинський і партнери" Оксана Данкевич у коментарі 24 каналу зазначила, що першими політику інфляційного таргетування (ІТ) використали центробанки Німеччини і Швейцарії в кінці 1970-х, коли створена після Другої світової війни міжнародна валютна система зазнала колапсу. Їхній успіх змусив інші країни придивитись до нового методу. На початку 1990-х Нова Зеландія, Канада, Англія, Швеція і Австралія теж запровадили політику ІТ. Наступними були країни з ринковими економіками, що тільки формуються: Бразилія, Чилі, Чехія, Угорщина, Ізраїль, Корея, Мексика, Польща, Філіппіни, Південна Африка і Таїланд.

Макроекономічні показники країн після прийняття політики ІТ суттєво покращились за багатьма аспектами: показники зростання інфляції та виробництва стали більш стабільними; знизилась чутливість до зовнішніх шоків; інфляційні очікування стали прозорими. Висновок однозначний: країни з економікою, що розвивається, котрі обрали ІТ, тільки виграли в результаті. Жодна з цих країн відтоді не змінювала політику монетарного режиму – це теж показник, вартий уваги,
– уточнила експерт.

Завдяки ІТ центробанк готує споживачів: ціни продовжуватимуть рости, але у визначених межах. Це система, що сама підтримує свою рівновагу. Коли люди чекають низької інфляції, вони не вимагають високої заробітної плати; коли фірми очікують низької інфляції, вони більше готові до зростання цін. При цьому всі учасники ринку не відкладають купівлю товарів на потім: інфляція таки буде.

Інфляційне таргетування – не для "слабаків"?

В українській економіці є цілий ряд показників, що можуть стати перешкодою успішному запровадженню ІТ: нерозвинутий фінансовий ринок, істотна доларизація, залежність від міжнародних потоків капіталу. Але у Нацбанку переконують, що активно працюють над розвитком ринку державних цінних паперів і ринку деривативів, лібералізацією валютного регулювання, а також над перезавантаженням банківського сектору. Завдяки цьому Національний банк зможе краще впливати на інфляційні процеси в країні.

Однак для більш ефективного функціонування політики інфляційного таргетування Україні потрібна високодиверсифікована та конкурентоспроможна економіка на міжнародному рівні, що розширить можливості для НБУ в утриманні цінової стабільності, переконаний Вадим Бардась.

Вже сьогодні очевидно, що незважаючи на високу облікову ставку, ціни на продукти харчування, комунальні послуги та одяг зростають швидше, ніж офіційний рівень інфляції в Україні. У той же час, за поточної структури економіки подальше посилення політики інфляційного таргетування загрожує економічному зростанню країни в 2019-2020 роках через недостатність гривневого обороту для обслуговування потреб суб’єктів господарювання,
– пояснив він.

Раніше МВФ рекомендував ІТ тільки для розвинутих країн і його пояснення звучали як "це те, що можуть робити тільки професіонали – не намагайтесь відтворити вдома", але зараз акценти змінились, зауважила Оксана Данкевич. МВФ наполягає: країни з економікою, що розвивається, однозначно виграють від запровадження ІТ. А разом з ними і світова економіка: нестабільність на одному з ринків в умовах глобалізації неминуче спричиняє коливання на інших. Євроспільнота обрала ІТ як монетарний режим. І на своєму євроінтеграційному шляху Україна має гармонізувати фінансову систему. І тому МВФ наполегливо рекомендує Україні ІТ – за умови зваженого і комплексного підходу.

Читайте також: Стрибки долара та євро: чому не варто панікувати через курс валют