А позивався до митниці одних з "євробляхерів" – Михайло Козинець, якого оштрафували на 8,5 тисяч гривень – за те, що він іще на початку 2016-го ввіз автомобіль на естонській реєстрації, податків за нього не сплатив, бо вказав, що то транзит, насправді ж відтоді їздив нею Україною. Його визнали порушником й оштрафували, суд першої інстанції все скасував, натомість апеляційний суд потому провину підтвердив, і тепер от вже Верховний суд остаточно оголосив – штрафувати євробляхера немає за що.
Читайте також: Протест "євробляхерів": зменшення податку на бензин – це як постріл собі в ногу
Звісно, це лише юридична колізія і не можна казати, що цим вердиктом Верховний Суд узаконив "євробляхи". Ні, тут йдеться лише про невідповідність формулювань, зазначених у Митному кодексі – саме навколо визначень слова "транзит" й побудована була вся ця судова справа. Тому не можна сказати, що питання євроблях на сьогодні вирішене.
До чого я веду – зараз ті посередники, які привозять "євробляхи" на замовлення українців, вони цим рішенням Верховного Суду почнуть скрізь розмахувати, рекламуючи свої послуги та запевняючи довірливих українців, що тепер вже точно "все буде в шоколаді" й "геть сумніви – треба брати бляху".
Але це не так. Адже вирок Верховного Суду, що назвав законним володіння "євробляхою" в Україні – це лише маленький епізод в тій незрозумілій багаторічній тяганині, що склалася навколо цієї штучної проблеми, вирішити яку можновладцям можна було б буквально протягом лічених тижнів.
Читайте також: Євробляхи як відновлення "справедливості" в країні суцільної контрабанди
Утім, натепер ситуація з "євробляхами" залишається у невизначеності. За здешевлення процедури розмитнення вживаних автівок, завезених з-за кордону народні депутати проголосували на початку літа, перед тим, як піти на півторамісячні канікули. Утім, в них досі не дійшли руки проголосувати ці законопроекти у другому читанні. Коли знайдуть на це час, та які ще зміни до них внесуть – натепер це достеменно нікому не відомо. Так само не відомо, чому саме із цим тягнуть.
Адже через сірі схеми із нерозмитненням "євроблях" державний бюджет втрачає шалені гроші. Не менш шалена й корупція на кордоні – посередники, які приганяють автівки з-за кордону заздалегідь попереджають, що в кінцеву ціну треба закласти додаткові гроші на хабар митнику, інакше цю автівку будуть "мурижити" на пункті пропуску.
Та й ніде не ділися ті ризики, що становлять євробляхи на дорогах України. Адже ідентифікувати людину за кермом такого автомобіля просто неможливо – тож у разі серйозного ДТП водієві простіше кинути його на місці трагедій й піти собі геть.
Якщо він не буде одразу затриманий обуреним натовпом, має шанси уникнути покарання – бо його ніколи не знайдуть. Так само не мають "євробляхери" й страховки – то ж постраждалі від їхніх дій власники автомобілів на українських номерах ризикують не отримати потому компенсацію від своєї страхової компанії.
Менше з тим, попри усі ці фактори, вирішити які треба було іще кілька років тому, спростивши й здешевивши процедуру розмитнення, наші можновладці і дотепер не поспішають ухвалювати відповідні законопроекти. Знаєте, я маю негативне ставлення до "євробляхерів" – ну, це моє, особисте.
Утім, коли вони наступного разу підуть пікетувати Верховну Раду чи Кабінет Міністрів з вимогою до чиновників й народних обранців нарешті прокинутися, відволіктися від того, чим вони так усі так зайняті й врегулювати цю ганебну ситуацію, що стосується напевно вже двох мільйонів "євробляхерів" й решти мільйонів водіїв на українських дорогах – я піду з ними.
Читайте також: Чи варто пересадити ЦВК на "євробляхи", або Без демонстрантів парламентська машина не працює