Чи вплине коноронавірус на ланцюжки доданої вартості? Чи будуть переносити виробництва готових товарів, запасних частин та складників? Які уроки ми можемо винести? Чи зможе Україна виграти від цього перенесення? Що потрібно робити уряду?

Читайте також: Бізнес-ідеї 2020: на чому ще можуть заробити українські підприємці

Одна проблема на цілий світ

Отже розбираємо ситуацію з ланцюжками доданої вартості:
– Пропозиція: відбулися перебої – закриття чи призупинення роботи заводів, аеропортів і портів – працювало на посаді.
– Попит – ось основна проблема. Скорочення попиту, а не зупинка постачальників або порушення логістики – несуть основну загрозу для компаній в короткостроковій перспективі.

Якщо припустити, що пандемія призупиняється, а зупинки (виробництв – прим. ред.) завершуються, середньострокова загроза довгим і складним ланцюгам поставок залежить від двох типів рішень:

1) одне – це компанії, яка приходить до висновку ця ситуація була для них шоковою;

2) уряди, які намагаються змусити бізнес диверсифікувати постачання на міжнародному рівні або повернути своє виробництво додому.

Є дві позиції компаній чи скорочення та диверсифікація ланцюгів поставок допомогло б компаніям уникнути глобального шоку, такого як COVID-19. Серед деяких науковців та експертів існує сильна думка, що так.

Проте представники бізнесу не є одностайними. Чим би помогло перенесення виробництва запчастини, складників чи складання товару у вашу країну, якщо у вашій країні теж впроваджений карантин і обмеження.

Витрати на зміну постачальника – отримання запчастин від більш ніж одного постачальника є ризикованим і може досить дорого коштувати для складних галузей як виробництво автомобілів чи смартфонів. Бо потрібно витратити багато часу, зусиль і досвіду управління, щоб фактично переконатися, що обраний вами постачальник має процеси, спроможність, є надійним та здатним виконувати замовлення вчасно.

І ця ситуація у компаній зі всіх куточків світу.

Як "викручуються" в Японії?

Наприклад, уряд Японії створив фонд в розмірі 2 мільярди доларів США для бізнесу, щоб вивчити їхні ланцюги поставок і, можливо, перенаправити їх у Японію або диверсифікувати закордоном. Однак корпоративний світ Японії зреагував стримано.

Основна причина – логіка побудови ланцюгів поставок, яка спричинила їх розширення з початку 1990-х. Поєднання арбітражу витрат на оплату праці та спеціалізовані кластери підштовхують компанії до побудови міжнародних ланцюгів доданої вартості. Звичайно, компанії шукають найбільш рентабельний та ефективний засіб обслуговування кінцевого ринку – але цей процес не є дешевим і не є простим.

Коли пандемія COVID-19 закінчиться і компанії почнуть приймати рішення щодо ланцюжків доданої вартості – точно не буде єдиного підходу. Автомобільні компанії та компанії з виробництва літаків, локомотивів з дорогими і складними ланцюгами поставок найменш ймовірно їх змінять, ніж виробники, наприклад, текстилю та одягу чи засобів індивідуального захисту.

Рекомендуєм! Швеція без карантину: наскільки вдалою була стратегія уряду для економіки країни

Роль Китаю

По-перше, Китай окрім масового виробника, став масовим споживачем. Навіть якщо багатонаціональні компанії з багатих країн можуть отримати дешевші чи зручніші альтернативи, вони хочуть продаватись у Китаї, тому їм з різних причин потрібна там виробнича присутність.

По-друге, Китай активно заохочував компанії створювати ланцюги поставок з державною допомогою через ініціативу "Один пояс, один шлях". Ця ініціатива досить непогано працює для європейських компаній. У глобальних мережах поставок завжди буде Китай, доки величезні державні ресурси будуть задіяні у будівництві інфраструктури та налагодженням торговельних зв'язків у всьому світі.

Що думають в США та Європі?

Політики і уряди, звичайно виступають за відмову від виробництва закордоном (торговий представник США Роберт Лайтхайзер або Єврокомісар з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон) і роблять та робитимуть все для заохочення реорганізацію ланцюгів поставок. Проте великий бізнес часто вважає таке втручання непотрібним і не розумним. Втручання політиків у прийняття рішень щодо отримання нерозумних дій. Що потрібно великому бізнесу від урядів їх країн – це відновлення нормальної роботи бізнесу, зняття заборон на експорт, полегшення авіаперевезень та можливість подорожувати по роботі для ключового персоналу компаній.

Що ж потрібно від країн, які хочуть включитись в ланцюжки доданої вартості – верховенство права, режими вільної торгівлі і їх розвиток (безмитний імпорт-експорт та нові угоди), підтримка просування експорту, швидкість та невисока вартість у створенні виробництв, кваліфікований персонал та підтримка розвитку кластерів та інфраструктура для поставки цих товарів. І це не інвестиційні няні чи офіси простих рішень…

Зверніть увагу: Ресторанний бізнес та COVID-19: як у Львові заклади переживають кризу

Що з цим всім в Україні? Чи є в списку інвестиційні няні чи офіси простих рішень? Питання риторичне.

Треба все ж почитати Програму Уряду щодо економічного відновлення, може там. Але її, здається, все ще не опублікували.