Кожна війна має закінчуватись за столом переговорів. Але у 2014 році Росія і близько не збиралась за нього сідати. Вона імітувала участь у мінському процесі заради того, щоб затягнути час та симулювати прагнення до примирення. Хтось каже, що це була чергова імітація образу миротворця для населення Росії. Хтось – що це була куца спроба пом’якшити санкційний пакет, який у ті дні остаточно оформлювався.
Читайте также: Як та чому утворився Іловайський котел
12 вересня США ввели новий пакет санкцій проти Росії. Під обмеження потрапили нафтовий, оборонний і банківський сектори. В цей же день санкції ввів і Євросоюз, заборони торкнулись нафтового сектору (компанії "Роснефть", "Транснефть" і "Газпром нафта") та оборонного (компанії "Уралвагонзавод", "Оборонпром" і "Об'єднана авіабудівна корпорація").
Росіяни кричали, що санкції вдарять у першу чергу по заходу. Проте єдине, що ускладнили санкції, – це розвиток російської економіки. Так, ще в 2013 році в Російській Федерації ріст ВВП складав 1,3%, а в 2015 він уже падав на 3,7%.
Давайте просто поглянемо на цифри: За 2014-2015 роки експорт товарів з ЄС до Росії дійсно скоротився на 39,5%, а імпорт - на 47,2%. Однак це не могло істотно вплинути на ЄС, оскільки частка Росії в загальному експорті ЄС в кращі роки становила всього 5-6%, а в імпорті - 12-13%. Імпорт складався здебільшого з енергоносіїв.
В загальних обсягах експорту та імпорту Євросоюзу частка експорту ЄС до Росії вже знизилася до 1%, а імпорту з Росії - до 2%.
Експорт з Росії упав з 526 мільярдів доларів у 2013 році, до 287 у 2016 році. Але насправді справи у Росії значно гірші. З урахуванням собівартості російських енергоносіїв стає зрозуміло, що прибутки нафтогазових компаній Росії знизилися іще сильніше.
У вересні 2016 року радник російського президента Сергій Глаз’єв говорив, що економічним наслідком дворічних санкцій є втрата Росією близько 200 мільярдів доларів, а для виведення економіки Росії на рівень 2013 року необхідні принаймні 270 мільярдів інвестицій.
Читайте также: Втрата Савур-могили: звідки виник та куди зник "монарший офіцер" Гіркін
А в серпні 2017 негативний вплив санкцій на військове технічне співробітництво Росії з іншими країнами визнали та в Міноборони РФ. А потім стало зрозуміло, що Росія більше не здатна нести настільки великі витрати на свої війни й вони почали скорочувати оборонний бюджет. Що характерно, у цей самий час через скорочення фінансування припинить ефірне мовлення один з головних пропагандистських рупорів Росії – канал Lifenews.
Доля Росії у загальносвітовому ВВП продовжує падати та за прогнозами МВФ складе всього 2,79% уже у 2022 році. За період з 2014 по 2016 рік ВВП Індії виросте на 18%, Китаю – на 17%, загальносвітовий на 8,5%, а російський впаде на 8,7%.
ВВП штату Каліфорнія у 2016 році перебільшуватиме бюджет усієї Російської Федерації удвічі. Що надзвичайно красномовно вкаже на реальний геополітичний рівень нашого північного сусіда.
Багато із вас скажуть, що за ці роки українська економіка теж сильно упала. І це дійсно так. Але є принципова різниця.
Відсоткові втрати бюджетів можна порівнювати, можна порівнювати падіння рівня життя. Але ціна, яку Росія платить за окупований Крим та Донбас в абсолютних цифрах в багато разів перевищує втрати України. Росіяни платять ціну за війни та теракти, за тисячі невинних жертв та мільйони зруйнованих її імперським шовінізмом доль.
Ми з вами платимо ціну за байдужість. За те що вірили популістам. За те що давали хабарі. За те що дали розвалити власну армію. За славнозвісну хату з краю. Це велика ціна і вимірюється вона не лише грошима. І як діти росіян іще довго будуть розплачуватись за помилки своїх батьків – так і наші з вами, можуть заплатити свою ціну, якщо ми не переможемо Росію на Донбасі та в окупованому Криму та байдужість, маніпульованість та історичну близькорукість в українському суспільстві.
Читайте также: Псевдоматері, псевдоветерани, псевдобійці та інші фріки-спекулянти на війні на Сході
Ця війна стала для нас уроком і питання лише у тому чи ми його засвоїли. Бо тим хто не вчить уроки історії, змушений буде їх повторювати.