Економічні успіхи – суцільна маніпуляція з цифрами, а більшість із сотень обіцянок, які дав нам з вами прем’єр – невиконані. Одне із основних надбань свого прем’єрства Володимир Гройсман називає децентралізацію. Дійсно, за останні 2 роки в Україні створено понад п’ятсот об'єднаних територіальних громад, а доходи місцевих бюджетів значно зросли.

Читайте также Який фінансовий план життя країни на 2018 рік

Проте замість того, аби на ці кошти будувати школи, дитячі садки, освітлювати вулиці, ремонтувати дороги – місцева влада витрачає ці кошти на інші статті, які мав би покривати національний бюджет: оплату житлово-комунальних послуг, покриття пільг, фінансування субвенцій тощо. І саме уряд Гройсмана переклав на місцеві бюджети цей фінансовий тягар, позбавивши міста можливості розвиватися.

Школа
Кошти мали спрямовуватись на розвток шкіл

Цього року тільки компенсація пільгового проїзду коштуватиме містам 2,5 мільярди гривень. Ще 4,5 мільярди гривень міста витратять на покриття освітньої субвенції. Ось вам і результат: Гройсман, який вважає себе одним з батьків децентралізації, однією рукою дає, іншою – забирає. Все точнісінько як у гоголівського Тараса Бульби: я тебе породив, я тебе і вб’ю.

Ще одна гучна обіцянка прем’єра – це поліпшення соціального забезпечення військовослужбовців. А тепер погляньмо на реальність: пенсії понад півмільйона військових пенсіонерів уряд перерахував тільки під тиском громадськості. В ручному режимі, і лише через півроку після так званої пенсійної реформи.

В черзі на отримання квартир перебуває 46 тисяч сімей військових. І що ж робить уряд, аби вирішити цю проблему? Закладає мізерні кошти в бюджет країни. Як наслідок – у цьому році житло отримають лише 1300 сімей. Так виглядає турбота Уряду про захисників України?

Наступна улюблена обіцянка Володимира Гройсмана – захист бізнесу. У листопаді минулого року під гучні оплески був прийнятий урядовий законопроект "Маски-шоу стоп", проте по факту він не працює. У країні продовжуються атаки чисельних силових підрозділів на бізнес. Більше того, через місяць після прийняття закону, Уряд скасував мораторій на перевірки бізнесу, тим самим надавши державним органам зелене світло на вибивання грошей із підприємців. Тиск на бізнес, корупція, нестабільність гривні відлякують іноземних інвесторів. Як результат за рік обсяг прямих іноземних інвестицій зменшився більш, ніж удвічі.

Читайте также: Чому влада будує поліцейську державу

Серед гучних обіцянок прем’єр-міністра – відремонтовані дороги. Володимир Гройсман звітує про 3 тисячі кілометрів нового дорожнього полотна за 2 роки та обіцяє всім нам абсолютно інші, кращі дороги вже за 5 років. Звучить масштабно, але сумнівно, адже сьогодні державний бюджет фінансує 46 тисяч кілометрів доріг. А отже, без прискорення темпів робіт на виконання планів Гройсмана про нові дороги знадобиться аж ніяк не 5 років, а усі 15.

Ямковий ремонт доріг
Ямковий ремонт доріг

І остання, найулюбленіша обіцянка Гройсмана. Його особистий піар – акція державного масштабу. Це так звана пенсійна реформа. Прем’єр-міністр звітує про підвищення пенсій для більш ніж 9 мільйонів українських пенсіонерів. Проте відчутні надбавки отримала меншість пенсіонерів. Для більшості вони склали близько 200 гривень. Інші підсумки цієї гучної реформи – це підвищення пенсійного віку та знецінення вартості року страхового стажу. Результат таких дій українці відчують вже дуже скоро – пенсії усіх майбутніх пенсіонерів відчутно зменшаться.

Чорнобильці, науковці та люди, які все життя пропрацювали в селі, отримали просто принизливу подачку від держави. І це Гройсман називає справедливістю і реформою? Невиконані обіцянки, зростаюча інфляція, шалена трудова міграція, зменшення золотовалютних резервів та нерозуміння, як виплачувати понад 300 мільярдів гривень боргів.

Точкових кроків для порятунку країни від кризи вже недостатньо. Потрібні кардинальні, давно назрілі рішення: запровадження обов’язкового накопичувального рівня пенсійного забезпечення, відкриття ринку землі в інтересах людей, відновлення інфраструктури та ліберальна податкова реформа. Уряд, який переконує нас, українців, що ми не готові до цих рішучих кроків, має піти. І дати країні шанс на порятунок та економічне зростання.