"Це необхідний крок. Але він може знищити багатьох. Зрештою, так воно, напевне, і буде", – Ярослав Кардаш розмірковує про запровадження європейських стандартів на українських виробництвах.

Він має невеликий яблуневий сад на Львівщині та м’ясну крамницю у Львові. Декілька років тому підприємець очолював Асоціацію фермерів України, а тепер керує її філіалом у Львівській області. Він знає про проблеми малого і середнього аграрного бізнесу в Україні на власному досвіді.

Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом є важливою для пана Ярослава особисто: три роки тому він не один день провів на Євромайдані у Києві. Тепер же підприємець визнає: Угода про асоціацію підтвердила європейський вибір України, дала надію на краще життя. Але водночас вона стала великим викликом та іспитом для громадян. Особливо – для бізнесменів.

До нас вже завозять багато європейської продукції. Ми маємо відповідати її рівню, щоби продовжувати торгівлю. Зрештою, це вимога часу: наша продукція не має погано впливати на споживача. Але я розумію, що для багатьох наших фермерів забезпечити контроль на кожній стадії виробництва і купити необхідне обладнання – це досить дорого,
– говорить Ярослав Кардаш.

Драматичні зміни

Коли колишній президент Янукович відмовився від Угоди про Асоціацію з ЄС, в Україні почався Євромайдан. Ідея розробки угоди з’явилася за часів президента Віктора Ющенка і відповідала його обіцянкам "привести Україну до Об’єднаної Європи". ЄС, який ще не був стомлений від розширення, вітав просування на Схід.

Читайте також: Що означає для України розширення квот на європейському ринку: думка експерта

Новий тип співпраці між Україною та ЄС втілився у 486 статтях Угоди про асоціацію вже після Революції Гідності. Документ передбачав розширення співпраці між Києвом та Брюсселем, інтеграцію Україну у політичне, соціальне та економічне життя. Але не обіцяв членство у ЄС. Від України вимагали узгодити своє законодавство із європейським, брати участь у спільних із ЄС програмах та інтегруватися до європейського ринку.

Навіщо ця угода Об’єднаній Європі? Її підписання відповідає принципу ЄС, закладеному політиці добросусідства: "Союз повинен бути оточений колом друзів – так він забезпечить свою безпеку, політичну та економічну стабільність". Навіщо ця угода Україні? Окрім Європейського Союзу як ключового партнера, наша країна отримала пакет необхідних реформ.

У країні одночасно запущено повномасштабні реформи у великій кількості сфер суспільного життя (близько 60). Реформ так багато, що мова йде про перезавантаження країни,
– коментує вплив Угоди експертка із юридичних питань Інституту соціально-економічних досліджень Анна Ісічко.

За інформацією Українського центру європейської політики, за час виконання Угоди Україна має імплементувати близько 350 нормативних актів Європейського Союзу. Вони повинні серйозно змінити усі сфери суспільного життя в Україні. Очевидно, що це змінить принципи функціонування господарчої системи та торговельних відносин у країні.

Безпосередньо економіки стосуються три розділи Угоди: IV – про торгівлю (вводить глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі між сторонами), V – про економічне співробітництво, VI – про фінансове співробітництво. Запровадження європейських правил має зробити ці сфери клієнтоорієнтованими, запровадити нові стандарти безпеки, підвищити прозорість в роботі бізнесу. Завдяки Угоді у багатьох галузях економіки стануться перші системні зміни від часів СРСР чи кінця 1990-тих років, коли сформувалася українська олігархічна держава.

Потенційно щасливий кінець

Саме IV розділ Угоди – про торгівлю та питання, пов’язані із торгівлею – запроваджує Зону вільної торгівлі. Вона набула тимчасової чинності 1 січня 2016 року. Поза всіма директивами та малозрозумілими умовами у ній видно принципове та практичне значення документа для країни. Він скасовує торговельні мита майже на 97% усіх товарів.

Читайте також: Угода про асоціацію з ЄС: що виграє, а що втратить Україна?

Скасування мит у харчовій сфері пов’язане із поняттям food security. Кожна країна дбає про своїх виробників продуктів харчування, бо це є питанням національної безпеки. Угода передбачає взаємність процесу: мита скасовуються і для імпорту української продукції до ЄС, і для ввізних європейських товарів. Попередньо сторони визначають і квоти, кількість товарів, які постачаються гарантовано без мита.

Наприклад, цього року українські виробники могли поставити до ЄС 5200 тонн меду без мита. Утім, квоту ми вичерпали вже 4 січня 2017 року. Трохи згодом ми вичерпали і квоти на ячмінну крупу, борошно, цукор, виноградний та яблучний соки, томати і кукурудзу. Це свідчить про позитивну динаміку у торгівлі між ЄС та Україною. 2017 року ЄС збільшив розмір квот для України у порівнянні із 2016 роком.

У Міністерстві економічного розвитку та торгівлі нам розповіли, що за результатами 2016 року ЄС є головним торговельним партнером України із 40,5% від загального обсягу зовнішньої торгівлі нашої країни. Хоча доля ЄС у зовнішній торгівлі залишилася майже незмінною: 41% українського експорту 2015 року припадав саме на Об’єднану Європу. Важливо, що Україна мала найбільший прогрес минулого року саме торгівлі із Європою: обсяги експорту із кінця 2015 зросли на 3,7%. У Міністерстві говорять: ЗВТ відіграла значну роль у зростанні української економіки 2016 року.

Експорт України у 2013-2016 роках
Як змінився експорт України з 2013 року

Керівник економічних програм Інституту соціально-економічних досліджень Ярослав Жаліло стримано ставиться до таких заяв. Він говорить, що на зростання насамперед вплинув аграрний сектор, який не може сповна реалізувати свої можливості через квоти. Але експерт радить дивитися на процес ширше. Ефект євроінтеграційних зусиль і Угоди для відновлення української економіки є помітним. У 2016 році країни ЄС вклали у нашу економіку 2 мільярди доларів прямих інвестицій. Вплив реформ проявлятиметься у наступні роки.

Болючий перехід

В Інституті соціально-економічних досліджень наводять цифри: із початком дії ЗВТ середні ставки для аграрної продукції знизились із 9,2% до 6,8%, промислової – із 3,7% до 1,1%. У наступні десять років ці ставки рухатимуться відповідно до 1,4% та 0%. Тобто, Угода про асоціацію передбачає, що бар’єри у торгівлі між Україною та ЄС з часом зникнуть. Це зобов’язує українську владу та бізнес до деяких кроків уже зараз.

В інтерв’ю агентству "Інтерфакс-Україна" у травні посол ЄС в Україні Хьюґ Мінґареллі заявив, що Україні варто концентруватися на переході на європейські стандарти якості, а не боротися за збільшення квот. На його думку, це закладе підвалини для стратегічного розвитку торгівлі.

Перш за все, слід перейняти норми і стандарти ЄС відповідно до положень про створення ЗВТ, і ви зможете експортувати все, що ви хочете на ринок ЄС. Щойно положення про ЗВТ будуть повністю імплементовані – квоти зростуть,
– пояснив свою позицію Хьюґ Мінґареллі.

За інформацією Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, за 2014-2016 роки Україна прийняла 6288 стандартів якості, гармонізованих із європейськими. 2017 року наша країна має прийняти ще близько тисячі.

Зміна стандартів України
Україна прийняла 6288 стандартів якості, гармонізованих із європейськими

Водночас уряд намагається позбутися ГОСТів – стандартів радянського періоду. Минулого року Міністерство економічного розвитку та торгівлі скасувало 12776 таких стандартів. Зараз в Україні є чинними 21706 національних стандартів, з яких – 12266 (56,5 %) гармонізовані з міжнародними та європейськими (без врахування ГОСТ).

Головна вимога ЄС – зробити будь-яку сферу безпечною для людини. Раніше у нас був радянський підхід. Він передбачав, що виробник не відповідає за безпеку на виробництві. Відповідальність за безпеку була на службах: санітарні, ветеринарні, епідеміологічні. Зараз це в руках виробника, тому він має сам запроваджувати спеціальні процедури на своєму виробництві, сам визначити, де у нього найкритичніші точки,
– пояснює нові умови роботи керівниця Українського центру європейської політики Любов Акуленко.

Цей принцип має назву Hazard Analysis and Critical Control Point – HACCP. Він передбачає, що якість продукту визначають не на останньому етапі, коли він вже готовий. Натомість контроль за безпекою здійснюють на кожному етапі виробництва: від сировини до магазинів. У цьому ланцюжку відповідальний не лише виробник: кожен, хто здійснює якісь операції із товаром, відповідальний за нього на конкретному етапі.

Читайте також: Україна відстає від плану імплементації Угоди про асоціацію з ЄС, – Климпуш-Цинцадзе

"Звісно, ці стандарти потребують витрат. Але ЄС намагається діяти раціонально: він ніколи не каже, якого кольору, матеріалу чи форми має бути виріб (як було у ГОСТах – "24"). Головне – щоби ви гарантували безпеку свого товару", – резюмує Любов Акуленко.

Ці зміни очікують на Ярослава Кардаша та інших його колег із сільського господарства. Він визнає їх необхідність, але боїться. Боїться, що запровадивши нову систему контролю, держава запровадить нову систему хабарів. Любов Акуленко застерігає від таких побоювань.

Нещодавно прийняли перелік запитань, що інспектор може ставити на виробництві. Вони публічні. Але виробник ніколи не знає, коли до нього прийдуть. Тож він завжди має бути готовий до перевірки. Тут також є момент боротьби із корупцією: інспектор не має права поставити зайві запитання, окрім тих, що зазначені в переліку,
– резюмує експертка.

Імітація руху

Угода про асоціацію містить дедлайни для впровадження конкретних правових норм. Загалом усі вимоги документа Києву необхідно виконати до 2025 року. Любов Акуленко стверджує, що Україна поки не поспішає запроваджувати європейські умови та директиви: наразі прийнято лише 15% пропонованих документів ЄС. Вона наводить дані: на 1 листопада 2016 року Україна мала прийняти 44 європейських норми. Із них прийняла лише 8.

Анна Ісічко говорить, що усі нормативні акти, які Україна запроваджує з Угодою про асоціацію, впливають на українську економіку майбутнього Адже саме ці кроки надалі визначатимуть порядок відносин. Експертка говорить: тепер головною причиною, чому ми гальмуємо імплементацію норм, є неефективна система прийняття рішень владою.

За Індексом світової конкурентоспроможності, Україна посідає 85 місце із 135, хоча минулого року у нас було 79 місце. Ми маємо 74 місце в категорії "тягар державного регулювання". Одним із результатів неефективної системи прийняття рішень є найнижчий в Європі показник ВВП на душу населення. Таких само негативних впливів зазнають і решта сфер суспільного життя – від соціальної до зовнішньополітичної,
– пояснює Анна Ісічко.

За словами експертки, головною реформою повинна була стати зміна у принципах урядування та прийняття законів. Цей крок мав передувати імплементації Угоди про асоціацію. Політики продовжують керуватися власними інтересами, приймаючи рішення. Саме тому чимало реформаторських законів досі чекають на голосування у Верховній Раді, а їх обговорення проходить непрозоро – у кулуарах, а не публічно. Складний механізм прийняття рішень має і головний виконавчий орган – Кабінет Міністрів України. 2016 року мала стартувати внутрішня реорганізація уряду, але поки цього не відбувається.

І складнощі у прийнятті нормативних актів, і небажання переходити на європейські стандарти Любов Акуленко пов’язує із великою кількістю груп впливу в українській політиці та економіці.

Стейкхолдери у різних сферах не бачать вигоди від переходу на стандарти ЄС. Вони будуть першими, хто стане на дорозі змін. Стратегія реформ має включати зацікавлення, перемовини із цими групами. Тоді будуть зміни і в законодавстві,
– пояснила експертка.

За словами Любов Акуленко, інша складність – у прийнятті європейських стандартів малим та середнім аграрним бізнесом. Мовляв, його представники не розуміють, навіщо їм нові вимоги. Ярослав Кардаш не погоджується із цим твердженням: українські фермери воліли б відповідати найсучаснішим вимогам і конкурувати із європейськими колегами. Але, за його словами, від часів СРСР, відколи приватне сільське господарство в Україні було знищене, українська влада не допомагала його відродженню.

"У незалежній Україні успішний фермер часто є авантюристом: подекуди він не має аграрного досвіду та використовує нетрадиційні методи роботи. Усі інші фермери, які працювали як зазвичай, або втратили свої господарства, або змушені просто виживати, не думаючи про розвиток", – пояснив голова асоціації фермерів Львівщини.

Ярослав Кардаш бачить вихід із цієї ситуації: створення фермерських кооперативів, щоби аграрії могли підтримувати одне одного. Особливо у період необхідних змін, що принесла Угода про асоціацію.