Парламент, уряд і президент, намагаючись запобігти поширенню інфекції, вже закрили кордон для в’їзду іноземців, підвищили покарання за порушення карантину, зупинили роботу метро у Харкові, Дніпрі і Києві та ввели обмеження на кількість людей в громадському транспорті.
Та намагаючись діяти обережно й на випередження, влада обігнала сама себе. Точкові зміни законів, оголошення в областях карантинів та надзвичайних ситуацій без введення надзвичайного стану виглядають радше як імітація боротьби із епідемією. А місцева влада вимушена виконувати нові вимоги закону, не маючи ні повноважень, ні фінансової спроможності.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ Надзвичайний стан в Україні: що означає закон і як жити в його умовах
У чому полягають проблеми, якщо не ввести надзвичайний стан? Чому місцеве самоврядування не завжди підкоряється? І що робити людям?
Що таке місцева влада і як держава може на неї впливати
Пам'ятник засновникам Києва "закликає" українців носити маски / Фото: Володимир Журавель
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є складовими однієї системи. Місцева влада не контролюється і не звітує перед парламентом чи урядом, вона відповідальна лише перед територіальною громадою. Проте парламент визначає перелік повноважень і спосіб їх здійснення органами місцевого самоврядування, а у разі порушень урядові інституції можуть оскаржити незаконні дії очільників міст у суді.
В ідеалі, держава і місто мали б співпрацювати. Але на практиці у них різні інтереси і завдання: держава має забезпечити захист кожного громадянина, недоторканність державних кордонів, розслідування злочинів, зростання економіки, виробництва тощо. Місто ж найбільше зацікавлене власним розвитком.
Проте держава часто намагається покласти додаткову відповідальність на органи місцевого самоврядування навіть без консультацій з ними. Наприклад, президент поставив завдання мерам великих міст збільшити кількість маршруток, автобусів і тролейбусів. Але звідки взяти додаткові одиниці транспорту і водіїв президент не уточнив.
Проблема викликає також і закриття метрополітену. Наслідки від зупинки такої надважливої транспортної артерії всі відчули одразу: неймовірні скупчення людей на зупинках, величезні черги на автобуси та кількагодинне добирання з однієї точки міста в іншу. Як правило, критикують за подібні незручності мерів.
Дивовижно, але в умовах пандемії коронавірусу та економічної кризи, законодавчі зміни, які мали зменшити податковий тиск на малий та середній бізнес, найбільший вплив мають саме на великий бізнес та олігархів. Влада звільнила підприємців від сплати земельного податку і податку на нерухомість на два місяці. Суперечливими є принаймні два моменти: по-перше, малий і середній бізнес майже ніколи не є платником цих податків; по-друге, це податки, які йшли в місцеві бюджети, тобто держава намагається вирішити проблеми за рахунок грошей органів місцевого самоврядування.
Для того, щоб зрозуміти, які це втрати, можна дослідити бюджети міст на поточний рік. Так, доходи Києва від земельного податку планувались на рівні 2,38 мільярди гривень, тобто близько 200 мільйонів гривень щомісяця. Доходи Дніпра з цього ж податку мали становити 640 мільйонів гривень, тобто 53 мільйони гривень на місяць. Доходи Харкова – 583 мільйона гривень, тобто 48,5 мільйонів гривень на місяць.
При цьому, ні президент, ні уряд, ні парламент під час прийняття цього рішення не радились з міськими головами. Про це каже Данило Гетьманцев, нардеп з фракції "Слуга Народу", голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики:
Я підтверджую, ми не спілкувались з мерами. Ми радились з тим бізнесом, який дає робочі місця людям, що за мерів голосували.
Тому й не дивно, що очільники міст публічно чи приховано критикують введені Банковою ініціативи, а деякі їх навіть саботують. Відверто не погоджується з законодавчими новаціями парламенту, уряду і президента міський голова Дніпра Борис Філатов, який надає дещо іншу інформацію щодо втрат міст через податкові зміни:
Їхні "податкові пільги" вилучили з бюджетів міст (які й так несуть основні витрати через боротьбу із епідемією) на користь олігархів: Київ – мінус 1 мільярд, Дніпро – мінус 300 мільйонів, Кривий Ріг – мінус 250 мільйонів, Кам'янське – мінус 100 мільйонів.
Віталій Кличко розкритикував "податкові пільги"
З критикою введених "податкових канікул" для бізнесу виступив міський голова Києва Віталій Кличко:
Якщо в Києві є дуже багато джерел наповнення бюджету, то в деяких містах (земельний податок – Прим. ред.) є практично єдиним джерелом наповнення, вони сьогодні лишились абсолютно голими в фінансовому плані. В даному випадку, ви прийняли рішення, спустили його, а нам треба якось виживати і шукати рішення.
Про помилковість подібних законодавчих новацій виступили й в Асоціації міст України, які в листі за підписом Віталія Кличка звернулись до президента Володимира Зеленського не підписувати такі зміни:
Міста, селиша, села, ОТГ, які сьогодні виділяють сотні мільйонів гривень на боротьбу з пандемією, завтра не матимуть на це ресурсів. Більше того: вони не зможуть виплачувати навіть мінімальні зарплати медикам, вчителям, соціальним працівникам, вихователям, працівникам транспорту та ЖКГ!
Особливо на цьому тлі виділяється конфлікт президента Володимира Зеленського та міського голови Харкова Геннадія Кернеса щодо небажання останнього закривати на карантин школи і припиняти роботу метро:
Здоровий глузд говорить про те, що Кабінет Міністрів, який прийняв рішення про загальнонаціональний карантин, питання закриття шкіл і садків повинен був передати на розгляд місцевої влади, які краще знайомі з епідемобстановкою, ніж столиця. Ситуація з карантином говорить ще і про те, що Україні просто необхідна справжня, а не фейкова, децентралізація.
Міських голів та місцеві ради обирають виборці – члени територіальної громади, а не Володимир Зеленський. Без введення надзвичайного стану ні президент, ні уряд не можуть зобов’язувати місцеву владу щось робити. Але у разі, якщо інфекція пошириться або хтось постраждає, міська влада буде нести перед своїми виборцями політичну відповідальність, а перед державою – кримінальну.
Державні інституції не можуть без введення надзвичайного стану закрити метро, міжміське сполучення, торгові центри, дитячі садки і школи, обмежити кількість людей в маршрутках і автобусах тощо. Більшість із названих речей є у сфері повноважень комунальних підприємств, рішення щодо закриття чи обмеження діяльності яких приймає місцева влада.
Дійсно, уряд може ввести режим надзвичайної ситуації, але це не буде мати наслідків ані для місцевої влади, ані для пересічних громадян. Введення надзвичайної ситуації не є підставою для обмеження прав людини чи повноважень місцевого самоврядування. Натомість, у разі введення надзвичайного стану органи державної влади, місцевого самоврядування та військове командування тимчасово отримують додаткові повноваження для подолання проблеми, а деякі права людини на певний термін можна обмежити.
Ситуація в українській медицині дуже складна / Фото Украінформ
Також уряд може встановити карантинно-обмежувальні заходи, але це теж не зобов’язує місцеву владу якось діяти, а людей – сидіти дома. В умовах карантину органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть хіба що встановлювати особливий режим в'їзду та виїзду з території, залучати підприємства до локалізації чи ліквідації епідемії, чи тимчасово використовувати необхідні для протиепідемічних заходів будівлі, споруди та обладнання, але немає обов’язку якось діяти.
Але якщо органи державної влади чи місцевого самоврядування оголошують надзвичайну ситуацію чи карантин, незважаючи на те, що на пересічних громадян це як правило не покладає додаткових обов’язків, дуже бажано не наражати себе та своїх близьких на небезпеку, не виходити без потреби на двір, якщо є можливість – працювати віддалено.
Що може робити місцева влада
Без введення надзвичайного стану і надання органам місцевої влади додаткових повноважень, арсенал дій міських голів та місцевих рад вельми обмежений. Вони можуть впливати лише на комунальні підприємства – закрити комунальні дитячі садки чи школи, змінити розклад чи повністю припинити роботу громадського транспорту, закрити комунальні кінотеатри, театри, музеї тощо.
Місцева влада не може вплинути на приватні заклади. Теоретично, все ще можуть діяти приватні дитячі садки, школи, торгові центри чи кінотеатри. Місцева влада може лише рекомендувати, як їм діяти, але кінцеве рішення лишається за власником.
Проте ніхто не позбавляє міську владу можливості спілкуватись з людьми. Це можна здійснювати через місцеві телеканали, радіостанції, газети, або ж використовувати соціальні мережі чи просто на вулиці. Так можна заспокоїти людей, тримати їх в курсі останніх подій у місті чи розповідати, куди звертатись у разі потреби.
Київський міський голова Віталій Кличко повідомляє про ситуацію у місті через відеозвернення у мережі Фейсбук, виступає на радіо та місцевому телеканалі. Звичайно, інформувати людей йому значно легше, ніж іншим мерам, оскільки заяви про заходи у столиці ретранслюють загальнодержавні канали і коментують найвищі посадові особи.
До Львова прибули медичне обладнання та тести на коронавірус, придбані в Китаї / Фото ЛМР
Подібним чином діють і міські голови Львова та Дніпра. З жителями міста Андрій Садовий комунікує через місцеві телеканали, відеозвернення і повідомлення в соціальних мережах, відкриті зустрічі. Борис Філатов інформує громаду через свої особисті сторінки в мережах Фейсбук, Ютуб та через місцеві телеканали.
Що робити людям
Найбільше від ситуації, що відбувається, страждають пересічні люди. Через закриття метрополітену, встановлений дрес-код та обмеження кількості осіб в маршрутках люди вимушені шукати інші шляхи добирання до своїх робочих місць: вони або користуються громадським транспортом, або ходять пішки. Це не сприяє ізоляції та не допомагає припинити поширення коронавірусу.
Але тут не можна нікого засуджувати, оскільки далеко не всі можуть працювати віддалено. Не можуть працювати з дому 119 тисяч поліцейських чи 74 тисячі працівників Державної служби надзвичайних ситуацій. Лише в одному Києві якось мають добиратись до робочих місць 35 тисяч лікарів. Це якщо не згадувати про державних службовців, працівників банків, страхових компаній, супермаркетів, аптек та комунальних служб.
Невтішні й інші дані. За інформацією Державної служби статистики аж 40% українців не мають можливості робити заощадження, а 3,5% не вистачає коштів навіть на їжу. Тому багато хто не може собі дозволити лишатись дома, оскільки наступного місяця не буде за що жити.
Не вирішена основна проблема – яким чином лікарі, поліцейські чи пожежники мають добиратись до своїх робочих місць. В соціальних мережах вже поширюється інформація про пригоди лікарів, які в умовах заборони міжміського сполучення вимушені обхідними шляхами добиратись до лікарень.
У такій ситуації, людям лишається лише сподіватись на мудрість державної та місцевої влади, і що не стане гірше.
Що маємо у підсумку
Наразі виглядає все так, наче держава намагається створити радше імітацію боротьби з коронавірусом. Точкові зміни в деяких законах, які вже проголосував парламент, є недостатніми ні для бізнесу, ні для працівників, ні для країни. Насправді ж, парламент, уряд та президент мали б впровадити дієві механізми запобігання поширенню інфекцій, створити необхідні правові та економічні умови для роботи бізнесу в умовах, що склались, і, найголовніше, готувати проект про введення надзвичайного стану.
Нещодавно прем’єр-міністр Денис Шмигаль оприлюднив ідею: "розробити законопроєкт, який на час епідемії дасть змогу державним органам делегувати повноваження для прийняття життєво важливих рішень". Це, в першу чергу, стосується введення надзвичайного стану: щоб у разі неспроможності парламентом затвердити указ президента, робити це міг одноосібно глава держави. Але ця ідея суперечить Конституції, де прописаний один єдиний спосіб ухвалення рішення про введення надзвичайного стану.
Проте, лише через надзвичайний стан можливо обмежити право людей на працю, свободу зібрань чи свободу підприємництва, примусово обмежити роботу бізнесу, прописати необхідні повноваження для органів місцевого самоврядування. Але не слід забувати, що всі ці заходи можуть були лише тимчасовими.
Введення надзвичайного стану автоматично не виправить ситуацію. Люди завжди з недовірою будуть ставитись до подібних ініціатив. Але у разі професійного підходу до вирішення проблеми, це допоможе принаймні легітимізувати задум влади обмежити поширення коронавірусу та змусити людей сидіти дома.