Журналісти видання BusinessViews комплексно проаналізували більшість факторів, що гальмують досягнення нами добробуту.

Цифри, що вбивають економіку

Останнім часом вітчизняні економісти та люди, відповідальні за розвиток господарства України, дуже часто апелюють до війни та постреволюційної понівеченості економіки. Мовляв, саме це нам заважає прямо зараз відчути зростання.

Звісно, усі об’єктивні чинники створюють кризову ситуацію. Але історія знає приклади, коли навіть незважаючи на політичну нестабільність та війну, держави робили стрибок в економічному розвитку. Такою є Грузія, яка успішно справилася за наслідками російської агресії. А благополучний Ізраїль майже постійно перебуває в стані війни із моменту утворення держави.

Перше, що кидається в очі при вивченні наших економічних показників — низький ВВП на душу населення у порівнянні з іншими країнами із кількістю мешканців, приблизно рівною нашій. До прикладу, Україна поступається Алжиру, Тунісу, Іспанії, Туреччині.

Говорячи просто, ВВП — кількість зароблених країною коштів на реалізації вироблених у себе товарів. Україна поступається іншим державам як кількістю виготовленої продукції, так і її вартістю.

Це відбувається тому, що наша країна не є привабливою для розвитку бізнесу. Ми маємо чи не найнижчий у Європі рівень зовнішніх та внутрішніх інвестицій. Почати та вести будь-яку бізнесову діяльність в Україні вкрай важко через ряд суб’єктивних причин: податки, кримінал, монополія та лобі.

Через це навіть ті підприємства, що досі працюють в Україні, не мають змогу модернізувати своє виробництво. Серед них лише 15% відповідають вимогам сучасних технологій.

Ці причини призводять до двох феноменів нашої економіки: найбільш кваліфіковані кадри їдуть до інших країн у пошуках кращого заробітку та головна стаття доходів українських підприємств — продаж сировини, а не готової технологічної продукції. У структурі нашого експорту це займає вражаючі 36%. Хоча в розвинених країнах він не виходить за межу в 10%.

Корінь зла

Наведені цифри — лише зовнішній вияв тих проблем, що назріли в українській економіці та в українських головах давно.

№1: ми витрачаємо багато енергії.

Незважаючи на те, що в порівнянні з 2000 роком Україна на 20% скоротила споживання енергоносіїв, ми все одно маємо вражаючі розриви з аналогічними показниками в інших країн. До прикладу, Польща споживає енергії у 8,5 разів менше, Китай — у 4,5.

№2: українці працюють неефективно

Серед європейських країн ми маємо передостаннє місце за рівнем ефективності праці. Нижче — лише Молдова. Рядовий українець приносить своїй економіці у 3,7 разів менше коштів, ніж чеський колега, і у 5,3 — ніж швед.

№3: армія чиновників

Українська держава бореться за економічну активність, при цьому вводячи більшу кількість посад, що мають здійснювати регуляцію цієї активності. У результаті маємо складність ведення бізнесу, низьку монетизацію діяльності та ефективність праці. Незважаючи на обіцянки скоротити чиновницький корпус, із 2013 року кількість бюрократів зросла на 2% — 7 400 осіб. Більша кількість чиновників потребує більшої кількості видатків на їх утримання.

№4: російський газ

Так, російський газ залишається величезною прірвою української економіки, в яку йдуть мільйони невиправданих витрат. Україна купувала та купує паливо в сусіда за ціною, що не є виправданою жодним економічним законом — 485 доларів за кубометр. Більше в Європі платить тільки Польща.

№5: величезні соціальні видатки

За Конституцією, Україна є соціальною державою. Величезна кількість пільг і виплат найрізноманітнішим соціальним групам заважає державі інвестувати в перспективні галузі та розвивати інфраструктуру. На ці видатки наша держава витрачає 52% бюджету.

№6: корупція

Україна — одна із найбільш корумпованих країн світу. У рейтингу індексу сприйняття корупції Україна посідає 142 місце із 175 можливих. Щороку ми втрачаємо мільйони державних коштів і платимо за це неефективним управлінням нашою державою, у якій все продається та купляється.

№7: тіньова економіка

Українська держава могла б отримувати удвоє більші податки та застосовувати їх у необхідних галузях. Якби половина нашої економіки не була в тіні. 47% підприємств приховують дані про свою роботу.

№8: українське голосування

24 роки українці обирають знайомих, а не ефективних політиків. Принцип «свій-чужий» заступає вибір талановитих управлінців. Саме тому вже не перше десятиліття Україна має справу з певними кланами, що продовжують її грабувати.

Що маємо

Наведені умови призводять до гіркої картини в українському повсякденні. Більшість наших громадян працює лише задля того, аби елементарно прогодувати себе. Ми не подорожуємо, маємо обмежені знання, є менш кваліфікованими за іноземців, не цікавимося ситуацією у світі.

Усе це призводить до того, що громадяни України цілком нормально сприймають ту економічну ситуацію, що продовжує існувати в їхній країні.

Читайте також: Чому газ такий дорогий, якщо собівартість видобутку низька?