В цілому історія з "успішної" продажі Ярославським своєї частки і подальших дій містить дуже багато підводних каменів і виникає велика кількість питань, на які хотілося б почути відповіді . Про це заявив політичний експерт Микола Спірідонов на своїй сторінці в Faсebook.
За словами експерта, в 2006 році здивування аналітиків викликав продаж українським бізнесменом Олександром Ярославським 51% акцій "УкрСиббанку" французькому BNP Paribas. Навіщо було продавати банк, який на той момент входив до п'ятірки найбільш успішних банків країни з активами 5,7 млрд гривень. До того ж висновок банку з бізнес-групи без адекватної заміни, на думку експертів, був недоцільним, що бізнесмен рівня Ярославського не міг не розуміти.
Однак, якщо подивитися на це з іншого боку, зауважив Спірідонов, то багато чого стає очевидним. У 2006 році в Сполучених Штатах починалась світова криза. Швидше за все, Ярославський розумів, що незабаром цей процес докотиться і до України. Олександр Ярославський, наперекір молодшому бізнес партнеру Ернесту Галієву, виходить зі складу власників "УкрСиббанку", продавши акції мажоритарному власникові банку – французькій банківській групі BNP Paribas.
Тут і починається найцікавіше, акцентує увагу експерт. "За умовами угоди було передбачено, що "УкрСиббанк" збереже стратегію розвитку як універсального банку і до того ж основний склад існуючого топ-менеджменту буде збережений. Дійсно довгий час після покупки "УкрСиббанку" групою BNP Paribas, головною людиною в банку залишався його продавець Олександр Ярославський, який активно почав нарощувати видачу багатомільйонних кредитів без відповідної системи ризик-менеджменту. Оцінка надійності повернення кредитів не проводилася, просто збільшувалися обсяги без відповідного фінансово-економічного обґрунтування", – написав експерт.
При управлінні Ярославського в "УкрСиббанку" неплатежі по роздрібних кредитах зростали, відзначалась і криза неплатежів за корпоративними кредитами. Серед компаній, які заборгували банку від $10 млн були "Райз", "Укррос", "XXI Століття", ІСД, "Караван". Були збільшені ліміти компанії "АІС" нардепа Дмитра Святаша, яка згодом стала одним із найпроблемніших боржників банку", – констатував факти експерт.
"З приходом кризи в Україні, і початком проблем по неповерненню кредитів, наступним кроком Ярославського стало створення колекторської компанії, викуп боргів і подальше їх повернення з 30% прибутком, ймовірно в свою кишеню", – написав експерт.
"По суті, Ярославський надійшов з французами в такий спосіб – група DCH у свої же фірми, за комісійні повертала заборгованості для "Укрсиббанку", – зауважив експерт.
На думку експерта, схожа ситуація вже була в бізнес біографії Ярославського. Згадаймо "Укртатнафту", міжнародні суди з компанією "Татнафта", судячи з матеріалів справи, в 2003 році Ярославський робить головою правління ЗАТ "Укртатнафти" свою людину Павла Овчаренка, який з лютого 2003-го по вересень 2004 року за допомогою "УкрСиббанку" викачує близько 700 млн гривень з Кременчуцького НПЗ. А в жовтні 2007 відбувся рейдерсье, силове захоплення Кременчуцького НПЗ, який втягнув державу Україну в багатомільйонний міжнародний судовий розгляд. До слова, під час захоплення НПЗ через "УкрСиббанк" також виводили гроші.
Це результати аналізу, який ми можемо провести просто з боку. Ясна річ, що у спеціальних структур більше можливостей вникнути в подробиці, маючи доступ до відповідної інформації. Але, як мінімум, це серйозна інформація для роздумів відповідальним особам, які приймають рішення давати тому чи іншому бізнесмену "зелене світло" на покупку фінустанови. І ще одне підтвердження того, що не завжди те, що видають за "успішний проект" таким є. "Укрсиббанк" – серйозна фінансова структура з відмінною репутацією, але ось історія з "успішної" продажою Ярославського своєї частки і для подальших дій містить дуже багато підводних каменів і виникає велика кількість питань, на які хотілося б почути відповіді.