Про це пише підприємець і викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар на НВ.

Особливо це стосується умовних верхів і низів, тих, що "вибились нагору" й тих, що "лишились внизу". В результаті, обидві категорії людей розуміють чи сприймають виграш лише за умови чийогось програшу, що створює певний соціальний фон.

Відтак, люди не вірять, що розбагатіти можна чесно, що слід бути кращим там, де всі гірші тощо.

Світогляд, в якому життя представляється грою з нульовою сумою, пригнічує будь-яку ініціативу, оскільки виграш одного представляється програшем іншого, а значить, вимагає відновлення балансу. Неможливість відновлення балансу викликає почуття, яке визначається марксистами-ленінцями як класова ненависть,
– зауважив він.

Читайте також: Останні фото зонду Cassini: прощаючись із Сатурном

Але є й альтернативна система, за якою свого часу й піднялись Америка і Європа. Цю систему можна схарактеризувати як гру з ненульовою сумою.

Тобто, виграш одного не означає й не вимагає програшу другого. "В одних книгах це називається переходом від закритого до відкритого порядку, в інших — від екстрактивних систем до інклюзивних", пише Пекар.

Коли верхи створюють умови розвитку та збагачення не лише для себе, але й для усіх інших. Замість того, аби ділити уже не першої свіжості пиріг, куди краще створити новий і в рази більший, адже ресурси, зазвичай, дозволяють.

Історія підтверджує, що реформи зазвичай роблять представники еліт, які завжди знали або раптово зрозуміли: краще зробити новий більший пиріг, ніж перерозподіляти старий маленький (а в наших умовах він ще й скорочується — це природна деолігархізація, подивіться на цифри падіння їх станів). Еліти відкривають систему, щоб стати багатшими (в першу чергу через зростання капіталізації країни), але одночасно створюються можливості розбагатіти для всіх, у кого є талант, сила, натхнення, пристрасть до нового, креативність, готовність до ризику і відповідальності — те, що робить людину – підприємцем або винахідником, вченим або художником,
– додав він.

На його думку, в Україні уже не менше 15% громадян, які живуть за принципом win-win. І саме вони будують майбутнє для всіх, а не для окремих каст чи груп людей.